Виховна робота

5 РЕЧЕЙ ПРО КОРОНАВІРУС, ЯКІ ПОТРІБНО ЗНАТИ БАТЬКАМ – МОН ТА МОЗ ДАЮТЬ РОЗ’ЯСНЕННЯ

Опубліковано 12 березня 2020 року о 17:52

5 основних речей, які мають знати батьки про коронавірусну інфекцію COVID-19 та про те, як реагувати, щоб убезпечити свою родину від хвороби. Про це розповідають Міністерство освіти і науки України разом з Міністерством охорони здоров’я сьогодні, 12 березня 2020 року.

“Уряд оголосив загальнонаціональний карантин до 3 квітня. Однак ми розуміємо, що просто не ходити до школи чи іншого закладу освіти – недостатньо. Важливо, щоб батьки знали, як діяти в ситуації карантину та від чого берегти дітей. Тому така інформація зараз дуже потрібна”, – розповіла заступниця Міністра освіти і науки України Любомира Мандзій.

ПЕРШЕ. Інфекція передається переважно повітряно-крапельним шляхом від зараженої людини або через дотик до забруднених поверхонь.

ЩО РОБИТИ: 

• попросити дітей не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар
• нагадувати дітям про обов’язкове миття рук перед прийомом їжі та після відвідування вбиральні (мити руки потрібно щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук)
• попросити дітей утриматися від прийому їжі з загальних упаковок або посуду (горішки, чіпси, печиво та інші снеки), куди багато людей занурюють руки
• просити дітей уникати привітальних обіймів і рукостискань, поки епідеміологічна ситуація не стабілізується
• посилити вимоги до вологого прибирання приміщень, очищення та дезінфекції об’єктів, яких торкається велика кількість людей, провітрювати приміщення
• важливо уникати місць масового скупчення людей

ДРУГЕ. Симптоми інфекції: кашель, біль у горлі, риніт, лихоманка, утруднене дихання, сухий кашель, чхання, біль у грудині; у деяких випадках – діарея або кон'юнктивіт. У складних випадках інфекція може викликати пневмонію. У деяких випадках ця хвороба може бути смертельною, однак переважно це відбувається з людьми середнього чи похилого віку, що мають супутні захворювання. 

ЩО РОБИТИ: 

у разі підвищеної температури дитина має залишитися вдома до повного одужання та одразу отримати консультацію сімейного лікаря.

ТРЕТЄ. Як правильно поводити себе в умовах поширення вірусу?

• мити руки щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук
• під час кашлю або чхання прикривати рот і ніс паперовою хустинкою, яку потім необхідно викинути; чхати також правильно у згин ліктя
• не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар, уникати будь-якого тісного контакту з ними
• не споживати сирих чи недостатньо термічно оброблених продуктів тваринного походження

ЧЕТВЕРТЕ. Маски не допомагають убезпечити себе від вірусу, вони допомагають лише в тому разі, коли маску носить хвора людина.

П’ЯТЕ. Наразі не існує жодних ліків для лікування чи запобігання коронавірусу. Будь-які пропозиції в Інтернеті про вакцини чи ліки – неправда.

Нагадуємо, що з 12 березня 2020 року в Україні запроваджено тритижневий карантин для усіх закладів освіти. Відповідне рішення Уряд ухвалив сьогодні, 11 березня 2020 року.

Виховна година на тему: «Твоє здоров'я в твоїх руках»

  https://infourok.ru/._vihovna_godina_na_temu_tvo_zdorovya_v_tvoh_rukah-347063.htm

 Виховна година на тему; "Читаючи ми розвиваємся"
Сучасна література: https://book24.ua/ua/blog/naypopulyarnishi-knigi-dlya-suchasnikh-pidlitkiv/

 Виховна година: Навіть вдома можна подорожувати.
"Чудеса України"https://www.youtube.com/watch?v=R795gjM3xj4
https://www.youtube.com/watch?v=kDh6bdJpOGE
https://www.youtube.com/watch?v=Z2RpmWJ1Bp0


Виховна година: Україна - прекрасна!

Топ-5 куточків України 

https://www.youtube.com/watch?v=-LShUqRi9CQ

Топ-5 мальовничих місць України

https://www.youtube.com/watch?v=I8PN66_VXls 

Топ-5 унікальних місць України

 https://www.youtube.com/watch?v=tC3PPnWJFx8

Топ-5 кіношедеврів України

https://www.youtube.com/watch?v=UvjmUuYp

             До уваги учнів і батьків!




14.04.20

Доброго дня, дорогі учні!

 У нашому училищі щороку традиційно проходить конкурс "Топ - 19", який визначає кращих учнів закладу.

В цьому році голосування проходить онлайн.

Заходьте на сайт Шосткинського вищого професійного училища і голосуйте!

Обов'язково підтримайте учницю нашої групи 04-17: Парнюк Аліну.
                                                       
https://vpu19.ucoz.ua/news/rejtingovij_konkurs_top_19/2020-04-15-982

15.04.20

Нажаль, у нас одне життя і те, яким воно буде, 

залежить від нас самих! 

Живіть сьогодні, будуйте плани, мрійте, навчайтесь, розвивайтесь і пам'ятайте  -
ВИБІР ЗА ВАМИ!

17.04.20

Любі учні, бережіть своє здоровя, близьких та рідних людей

Любі учні, вітаю вас з Великоднем! Гарних вам свят!

22.04.20

Виховна година.на тему " Пожежна безпеке"

28.04.20
Виховна година на тему " Психологія впевненості"

Мета: розвинути у здобувачів освіти  почуття впевненості.

Завдання: пояснити, чому важливо бути впевненим, які проблеми виникають у невпевнених людей і розібрати можливі виходи з цих ситуацій.

Методичні рекомендації: Записувати особливості поведінки впевненого людини на дошці, щоб вони були на очах у дітей.

Хід заходу

 Зараз ви перебуваєте в такому віці, коли поступово починаєте відкривать себе. У кожному з вас приховані можливості, про які ви і не підозрювали. Щоб вони стали явними, потрібно пробувати себе в різних сферах життєдіяльності. Коли ви визначите, що саме вам важливо, тоді ви зможете знайти своє покликання і реалізовувати себе в цьому напрямку.

Завжди є до чого прагнути

Знати своє майбутнє напевно не дано нікому, і визначити його навіть на найближчі кілька років не завжди можливо. Життя завжди непередбачувана, тому не можна продумати все до дрібниць. На дорозі до успіху зустрічається багато труднощів, які вам належить подолати, щоб наблизитися до своєї мрії. Головне - бути впевненим в тому, що ваша мрія може стати реальністю, якщо ви самі це захочете. При цьому ніколи не зображайте з себе просто самовпевнену людину, якій все впаде прямо в руки. На кожному етапі ви повинні розуміти, що ви можете зробити, а що поки немає. Тільки знайте, що завжди потрібно прагнути до більшого. Ми можемо з вами переглянути все на прикладах. Наприклад, зараз ви не зробите якесь велике наукове відкриття, але ви цілком можете добре закінчити навчальний рік, здати якісно ЗНО, а потім зайнятися ще своїм розвитком.

Мета - це те, до чого ви повинні прагнути. Як тільки ви зможете її досягти, то тут же повинна з'явитися інша, яка трохи перевершує попередню. Тільки так: поступово ускладнюючи завдання, ви зможете домогтися успіху.

Найголовніше завдання будь-якої людини - це пізнання самого себе. У цій справі найголовнішим засобом є бажання. Якщо ви дійсно хочете знати, чого стоїте і що з себе уявляєте, то тоді ви будите намагатися реалізувати себе, виконуючи якісь справи і обов'язки. Чим більшого ви зможете домогтися, тим більш впевненими будете відчувати себе.

Емоції потрібно вміти контролювати

 Наші емоції - це реакція на ті події, які відбуваються навколо. Якщо хтось дарує нам подарунок - ми радіємо, якщо падаємо - плачем. На нас впливають люди, події та навіть погода. А ми вже контролюємо емоції. Потрібно вміти це робити, оскільки ця якість говорить про рівень розвитку людини. У природі існують 2 види емоцій: позитивні і негативні. Якщо перші приносять радість і ними прийнято ділитися, то другі - тільки невдоволення. Якраз через негативних емоцій ми часто сваримося зі своїми друзями через дрібниці, ображаємося на інших, хоча самі в багато вчомі винні. Щоб уникнути непотрібних сварок, потрібно вміти контролювати свою поведінку. Це вдасться ні за один день, це потрібно виробляти місяцями. Але це того варте. Якщо ви зможете стримувати себе, коли вас оточують негативні емоції, то вам буде набагато простіше спілкуватися з іншими людьми. Звичайно, ваше життя не може бути наповнена тільки позитивними або негативними емоціями.

Як ви вважаєте, що краще: тільки позитивні емоції або чергування негативних і позитивних?

Недоліків немає!

 Щоб люди стали вас поважати, вам потрібно навчитися самим себе поважати. Чому так відбувається?

Тому що люди відчувають, як ви самі до себе ставитеся, і тому ставляться до вас також. Потрібно бути до себе уважним, щоб не стати занадто недовірливими і не придумувати собі неіснуючі недоліки, але в той же час і не перебільшувати свої достоїнства. Багато в вашому віці схили перебільшувати недо-статки своєї зовнішності і дуже часто це відбувається не обгрунтовано. Особливо це стосується дівчаток, оскільки бажання всім подобатися у них не пропадає ніколи. Кожна знайде у себе щось, що неодмінно потрібно змінити.

Чому так відбувається?

У кожного з вас є приклад для наслідування. Це може бути актор, співак, спортсмен або просто відома людина. І ви вважаєте його ідеалом. Але спробуйте поглянути на нього як не на свого кумира, за яким стежить ціла команда фахівців, а як на просту людину, у якого теж бувають проблеми із зовнішнім виглядом. Уявіть, що ви розмовляєте зі своїм знайомим, який щойно повернувся з подорожі і розповідає вам якусь кумедну історію. Вам приємно його слухати, але ж у нього і «ніс великий і вуха стирчать».

У            нього ж не ідеальна зовнішність, але він ніяк не комплексує через це. Акцент-то робиться не на зовнішньому вигляді, а на суті розмови. За це він вам і подобається, оскільки випромінює впевненість, і розповідь стає більш цікавим. Тому і ви не повинні думати, що зовнішність - це найголовніше. Якісь дрібниці в зовнішньому вигляді зовсім не завадять домогтися вам всього, що ви захочете і стати хорошою людиною. Потрібно лише самим забути про свої недоліки і інші люди теж про них забудуть.

Уміння висловлювати власну «я» в натовпі

 Ми вже говорили про те, що ви іноді порівнюєте себе з відомими людьми, але частіше за все ви порівнюєте себе з оточуючими: друзями, знайомими. Приміряєте на себе ті якості, якими володіють вони, і зовсім забуваєте про власну індивідуальність. А це неприпустимо. Адже ви повинні жити власним життям, орієнтуватися на свої інтереси, а не на чужі. Ваше завдання - розкрити всі грані своїх здібностей, щоб в подальшому зробити правильний вибір.

Що для цього потрібно?

По-перше, ви повинні бути гранично чесними з самим собою. Потрібно вміти визнавати свої помилки, виправляти їх і намагатися більше їх не допускати. Не потрібно виправдовувати своє неправильна поведінка за рахунок чужих вчинків. У вас своя голова на плечах, ось їй ви і повинні думати: чому ви так вчинили, як виправити становище - ви повинні вміти самостійно знаходити вихід з будь-якої ситуації. Здатність самому вирішувати проблеми дуже допомагає зміцнити власну впевненість. По-друге, ви постійно спілкуєтеся зі своїми друзями. Не дивно, що їх думка дуже багато значить для вас, а думка деяких навіть є авторитетним. Як вчинити в такій ситуації, щоб і людину не образити і залишитися самим собою? Потрібно пам'ятати, що остаточне рішення все-таки залишається за вами, а не за ким би то не було. Ніхто не зможе вас переконати, якщо ви тільки цього не захочете. Як вчинити в такій ситуації, щоб і людини не образити і залишитися самим собою? Потрібно пам'ятати, що остаточне рішення все-таки залишається за вами, а не за ким би то не було. Ніхто не зможе вас переконати, якщо ви тільки цього не захочете.

Позбутися від страху спілкування

 Не кожній людині вдається легко і невимушено зав'язати розмову з іншими людьми, особливо в новій компанії. Ви, звичайно, бачили соромливих людей. Зазвичай, якщо вони приходять до когось на день народження, то відсиджуються в куточку, не танцюють і за столом мовчать, а на всі питання відповідають монотонно і односкладово. Може бути хтось впізнав себе в цьому описі. Якщо проблема зі спілкуванням варто різко, то з нею потрібно боротися і починати якомога раніше. Адже ми є частинкою суспільства і повинні постійно контактувати з іншими людьми. Щоб вирішити проблеми зі спілкуванням, потрібно просто спілкуватися. Подивитися вашому страху - страху спілкування - в очі. Частіше заводити нових знайомих, берути участь в дискусіях, запитуйте ради - в загальному, старайтесь робити так, щоб ви постійно з кимось спілкувалися. Потрібно жити з думкою, що вам легко дається спілкування. Звичайно, перший час буде складно самому робити перші кроки. Але, якщо ви це не зробите, то це не зробить ніхто за вас. Мистецтво спілкування вимагає такої ж уваги, як і інші види мистецтв. Для того, щоб бути хорошим співрозмовником потрібно бути досить освіченою людиною. Нікому не хочеться слухати старі анекдоти в 10 раз, а ось новий фільм всі обговорять із задоволенням. Щоб розповідь була цікавою, потрібно мати хороший словниковий запас, щоб можна було висловити власні думки найбільш ясно і повно. Для його розширення читайте побільше книг, в них міститься дуже багато корисної інформації.

Не боятися чужої думки

Крім самого спілкування страх дуже часто викликає питання «що скажуть люди?».

Чому нас так він цікавить?

Адже говорити і думати можна про що завгодно, але нас хвилює тільки те, що люди думають про нас. Найчастіше це питання виникає тоді, коли ми боїмося тих слів, які не хочемо почути. Страх виникає, якщо ви в чомусь не впевнені. Ви боїтеся контрольної, тому що не впевнені, що все вивчили, боїтеся спілкування з новими людьми - не впевнені, що сподобаєтеся. Почуття страху і породжує це питання. Ви просто не уявляєте, що він виникає не тільки у вашій голові. Ось уявіть, що стоять дві подружки, і у кожної в голові крутиться думка: «що ж вона скаже?». Було б набагато простіше, якби їх голову займали думки про правильно говорити, а втрачати час на ворожіння чужих думок просто безглуздо. Якщо ви будете впевнені в своєму зовнішньому вигляді, в своїй поведінці, то і хвилюватися про те, що думають інші, просто немає необхідності. Впевнену в собі людину ніхто не змусить засумніватися у власній значущості.

Залишатися завжди собою

Дуже часто батьки оберігають своїх дітей дуже-дуже довго. Вони намагаються захистити їх від будь-якої небезпеки, не дають їм помилитися і самим виправити ситуацію. Але ж батьки не будуть все життя поруч зі своїми дітьми, і їм потрібно навчитися самостійно вирішувати проблеми. Недолік уваги так само поганий, як і його надлишок. В обох випадках людина залишається незрозумілим і намагається компенсувати це самостійно. Щоб привернути до себе увагу батьків. Наприклад, кажуть, що хворі. Можливо, серед вас є такі люди, хто сам поступав так само. А адже це неправильний метод. Найкраще поговорити з батьками і запропонувати разом проводити вільний час. Такий вчинок вимагає більшої сміливості і на нього здатна тільки впевнена в собі людина. Незрозумілими ви можете бути і в колі своїх друзів. Кажуть, що про смаки не сперечаються, тому кожен повинен поважати думку іншого. Адже ви дружите, тому що вам цікаво разом, а не тому що у вас «одна думка на двох». Впевненість полягає не в тому, щоб ви кричали про свою винятковість, а в тому, щоб ви залишалися при своїй думці.

Що дають знання?

Багато в чому почуття впевненості збігається з кількістю знань, якими володіє людина. Погодьтеся, що, якщо в розмові ви знаєте про що мова, то зможете підтримати її, а якщо ж ні, то вам буде ніяково, якщо до вас звернуться. Людина начитана багато в чому випромінює впевненість, а хороші знань допомагають в житті. Існує таке визначення «цікава людина».

Як ви вважаєте, про кого так можна сказати?

З цікавою людиною можна поговорити на будь-яку тему. Щоб вона не розповідала, сприймається іншими людьми дуже легко. Погодьтеся, що така людина просто випромінює впевненість, і багато хто хоче бути на неї схожими. А освіта тут грала визначальну роль. Це не тільки те, чого навчають вас в навчальному закладі, але і те, чого ви вчитеся самостійно, читаючи книги, відвідуючи різні виставки і просто спілкуючись з іншими людьми.

Підведення підсумків

Впевненими людьми не народжуються, а стають. Для цього потрібно пройти дуже довгий шлях, можливо, повний нерозуміння з боку оточуючих. Але, якщо вам вдасться подолати всі труднощі, то вважайте, що ви на шляху до життєвого успіху. Вам легше буде знайти свою стежку, коли ви будете впевнені в тому, чого хочете. У цьому вам допоможуть і інші люди, які стануть вас поважати.

День перемоги!

Відео до дня перемоги

10 ТРАВНЯ- ДЕНЬ МАТЕРІ

    10 травня українці разом із низкою інших країн святкували День матері. У цей день ми всі щиро вітали своїх найрідніших матусь, висловлювали їм слова вдячності за терпіння і сили, підтримку та любов, турботу і переживання.А за декілька днів, 15 травня, вся країна буде відзначати Міжнародний день сім'ї – день наших з Вами родин.Сім´я, увібравши в себе історичний досвід всіх попередніх поколінь, завжди була і залишається осередком збереження духовних і культурних традицій нації. Саме в сім´ї дитина отримує перші уроки любові до батька, матері, до своєї Батьківщини. У сім´ї вона набирається сил і натхнення, які допомагають їй впродовж всього життя долати життєві труднощі, досягати вершин і отримувати перемоги, адже саме родина є тією цеглинкою, з якої складається добробут та спокій у нашій державі.

Сімейна світлина

Депортація кримських татар у травні 1944 року

Депортація кримських татар, 1944 р.

Навесні 1944 р. радянська влада повернулась у Крим й відразу вдалася до масових репресій проти категорій населення, які виявили хоча б найменшу непокору сталінському режиму в період війни. До числа «неблагонадійних» потрапили громадяни, репресовані раніше за політичними мотивами, а також представники «нелояльних народів».

За принципом «колективної відповідальності»

Досвід масових «етнічних чисток» у Криму в перші роки німецько-радянської війни (зокрема виселення з півострова 61 тис. 184 німців у серпні-вересні 1941 р. та 438 італійців у січні 1942 р.) знадобився відразу після повторного захоплення півострова військами 4-го Українського фронту та Окремої Приморської армії. Вже шостого дня після початку Кримської операції, 13 квітня 1944 р., нарком внутрішніх справ СРСР Л. Берія та нарком держбезпеки СРСР В. Меркулов підписали наказ «Про заходи щодо очищення території Кримської АРСР від антирадянських елементів». Йшлося насамперед про кримських татар, звинувачених у «зраді Батьківщини» та «пособництві на користь німецьких окупантів». Для цього у Крим прибуло 5 тис. оперативних працівників НКВС та НКДБ СРСР, водночас до таємної операції залучили 20 тис. бійців та офіцерів внутрішніх військ НКВС [1].

За даними НКВС-НКДБ, з 10 по 27 квітня 1944 р. було заарештовано 49 членів мусульманських комітетів, створених кримськими татарами під час війни у співпраці з німецькою окупаційною адміністрацією, виявлено 5 тис. 806 «антирадянськи налаштованих осіб». У середині травня їх кількість зросла до 8 тис. 521 особи. Під час оперативно-чекістських заходів вилучено 6 тис. 100 одиниць бойової зброї [2]. 

Факти співпраці окремих представників кримськотатарського народу з нацистським окупаційним режимом у роки війни Сталін хотів використати для реалізації власних великодержавницьких цілей. Через сумнівну лояльність до радянської влади, наявність неросійських національностей на окраїнах комуністичної імперії ставала небажаною. Водночас з’являлася можливість отримати додаткову дешеву робочу силу й скерувати її в інші регіони країни для  використання в екстремальних умовах. Відтак, усе кримськотатарське населення опинилося під загрозою виселення.

Радянські каральні органи розпочали підготовку масштабної операції з виселення кримськотатарського населення з півострова ще задовго до прийняття рішення вищим військово-політичним керівництвом про її проведення. У доповідній записці на ім’я очільника НКВС Л. Берії від 7 травня 1944 р. повідомлялося: «Підготовчу роботу до операції вважаємо можливою закінчити 18-20 травня, а всю операцію – до 25 травня». Нарком внутрішніх справ 10 травня 1944 р. особисто доповідав Сталіну: «Враховуючи зрадницькі дії кримських татар проти радянського народу, та виходячи із небажаності подальшого проживання кримських татар у прикордонній окраїні Радянського Союзу, НКВС СРСР вносить на ваш розгляд проект рішення ДКО про виселення усіх татар з території Криму. Вважаємо доцільним розселити кримських татар як спецпоселенців у районах Узбецької РСР для використання на роботах як в сільському господарстві – колгоспах, радгоспах, так і в промисловості та на будівництві» [3].

На п’яти машинописних сторінках тексту проекту постанови були роз’яснення з усіх питань організації депортації кримських татар, зазначалися терміни виселення, перераховувалися відомства, відповідальні за виконання завдання уряду тощо. Проект підписав Й. Сталін. Ніколи ще проміжок часу між звільненням від окупації та депортацією не був таким коротким: трохи більше місяця.

11 травня 1944 р. Державний комітет оборони СРСР прийняв історичну постанову № 5859 про виселення кримських татар із Кримської АРСР в Узбецьку СРС. Підставою для депортації у документі вказувалося: «У період Вітчизняної війни багато кримських татар зрадили Батьківщину, дезертирували із частин Червоної армії, які обороняли Крим, і переходили на бік противника, вступали у сформовані німцями добровольчі татарські військові частини, які боролися проти Червоної армії, в період окупації Криму німецько-фашистськими військами, брали участь у німецьких каральних загонах, кримські татари особливо відзначалися своїми звірячими розправами щодо радянських партизан, а також допомагали німецьким окупантам в справі організації насильницького угону радянських партизан в німецьке рабство та масового винищення радянських людей» [4]. До 1 червня 1944 р. кримські татари отримували статус «спецпоселенців».

21 та 29 травня 1944 р. були прийняті додаткові постанови про нові переселення татар із Криму в Марійську АРСР, Горьковську, Івановську, Костромську, Молотовську та Свердловську області РРФСР [5].

«Детатаризація» Криму

НКВС та НКДБ СРСР вважало можливим закінчити всю операцію з депортації кримських татар достроково до 18-20 травня 1944 р. Згідно з графіком операція з «детатаризації» Криму мала розпочатися вранці 18 травня. Однак у деяких населених пунктах виселення корінного населення розпочалося пізно ввечері 17 травня.

«З вечора 17 травня 1944 р. у Сімферополі з’явилося багато вантажних машин, – пригадує Ділявер Еннанов. – Їх розмістили по обидві сторони вулиці. Одночасно у місті з’явилося багато-багато солдат. Ми, маленькі хлопчики, бігали вулицями і рахували. Починали і збивалися з рахунку. Чи ми могли собі уявити, для чого вони призначені? У місті не було скасовано комендантської години, і ми з мамою лягли спати раніше. Раптом серед ночі сильний гуркіт у двері. Прокинувшись, я побачив, як заспаній матері офіцер сердитим голосом щось читав на папері. Поряд з ним стояло двоє солдат. Офіцер поспішав. Повідомив, що на збори є 10 хв. (…) Нас вивели з дому в двір. Під дощем в оточенні солдат внутрішніх військ сиділи зі своїм скарбом наші сусіди, також кримські татари. Разом з ними ми просиділи до світанку. Підігнали машини і нас відвезли на окраїну міста, до залізничної станції (…) Пам’ятаю, нас посадили в подвійний вагон № 44. Сльози, стогін, крики – і поїзд рухається з місця. Коли перетинали кордон Криму, всі, хто був в ешелоні, заспівали якусь пісню. Співали і плакали, оглядалися назад» [6].

Тамара Протасова, яка маленькою дівчинкою також була депортована разом зі своєю сім’єю з Криму, розповідала: «На світанку 18 травня 1944 р. нас розбудив гуркіт у двері. Троє озброєних солдат наказали нам швидко зібратися для виїзду. Перелякана мама вирішила, що нас повезуть на розстріл, як німці розстрілювали євреїв. Вона мовчки взяла мене за руку і, не збираючи ніяких речей, пішла до виходу. На щастя, нам трапилися хороші конвоїри. Вони пояснили: вас виселяють, шлях некороткий, беріть із собою все, що зможете взяти» [7].

18 травня 1944 р. нарком НКВС СРСР Л. Берія звітував Й. Сталіну та В. Молотову про початок депортації кримських татар: для завантаження в ешелони підготували 90 тис. осіб, з яких 48 тис. відправили на схід. Наступного дня з усього півострова було зібрано спецконтингент у 165 тис. осіб, з яких 136 тис. 412 осіб депортували [8].

У звіті 281 окремого стрілецького полку внутрішніх військ НКВС на прикладі Судацького р-ну Кримської АРСР йдеться про те, як відбувалася підготовка та проведення спецоперації: «З 12 по 17 травня підрозділи полку займалися безпосередньою підготовкою до проведення операції – вивчали місцевість гірського району очікуваних дій, наявність прихованих підступів до населеного пункту, місця для розташування вогневих засобів та спостереження, вивчали склад місцевого населення, готували маршрути пересування, визначали місця посадочних площ та пункти зосередження машин (…) Проведення великої підготовчої роботи в підрозділах полку, доведення до всього особового складу конкретного завдання майбутньої операції, дали можливість успішно провести її в короткий період без єдиного випадку якого-небудь спротиву або укриття від населення (…)».В результаті операції із Судацького р-ну було депортовано 14 тис. 378 кримських татар [9].   

20 травня 1944 р. заступник наркома внутрішніх справ СРСР І. Сєров та заступник наркома держбезпеки СРСР Б. Кобулов у звіті вищому партійно-державному керівництву підвели підсумки проведеної операції – депортація кримських татар була завершена о 16-ій год., за її результатами було переселено 180 тис. осіб. Впродовж трьох діб каральні органи відправили з півострова понад 70 залізничних ешелонів, у кожному з яких було по 50 вагонів, ущент заповнених переселенцями [10].

«По дорозі в Сімферополь проїжджали в темноті пусті села. В кожному з них сумно і страшно вили собаки, вили корови – просто страх брав. У Сімферополі нас битком набили в товарні потяги, можна було тільки сидіти. Проїжджали ми різні міста та села, часто у відкриті двері вагонів летіло каміння, доносилися крики: «Везуть зрадників Батьківщини!», – пригадувала виселенка Лілія Яртубашева [11]. 

Масштаб депортації видавався сталінському керівництву недостатнім. Тому 21 травня 1944 р. ДКО СРСР прийняв постанову про додаткове переселення з Криму кримських татар.  

Враховуючи кількість мобілізованих Головним управлінням формування Червоної армії та спецконтингент, скерований на провідні промислові об’єкти країни, загальна кількість вивезених татар становила 191 тис. 14 осіб. Під час проведення кампанії з виселення заарештували «як антирадянський елемент» 1 тис. 137 осіб, за весь час операції – 5 тис. 989 осіб. Л. Берія наказав своїм емісарам І. Сєрову, Сергієнко та Фокіну залишатися в Криму та забезпечити арешт тих татар, які переховувалися від переселення: «тов. Сєрову необхідно врахувати, що в Криму ні в якому разі не можна залишати татар, які ухиляються від переселення, та інший бандитський елемент». Одночасно виселяли партійних та радянських працівників Криму [12].

Згодом на схід відправили кримських татар, які заселяли інші райони країни. НКВС СРСР вимагало від республік свідчити про наявність на їхніх територіях кримських татар. Дослідники називають різну кількість виселених у 1944 р. кримських татар. За останніми підрахунками – близько 200 тис. осіб [13].

Довга дорога на схід

Переселення відбувалося у важких санітарно-побутових умовах. Люди погано харчувалися, що спричинило високу смертність. Кримська татарка Тамара Протасова пригадувала умови свого транспортування: «До самої смерті не забуду почуття приниження, коли нас, як стадо тварин, заштовхали в товарні вагони і довгі дні та ночі везли затравлених, завошивлених, голодних. Люди помирали. На коротких зупинках солдати викидали трупи із вагонів. Хоронити було ніколи: паровоз давав гудок і ешелон рухався далі» [14]. Її одноплемінник Ділявер Еннанов розповідав: «На шляху двері вагону відкривалися на коротких зупинках, коли вважала за потрібне охорона. На зупинках думали про воду… виносили із вагонів покійників. На більш тривалих зупинках із наявних продуктів, хто встиг що схопити з дому, під наглядом конвоїрів готували собі їжу. За два тижні шляху ті, хто витримав це перевезення, страшно вихуділи, завошивіли, стали непізнаваними»[15].

За підрахунками дослідників, людські втрати під час перевезення кримських татар ешелонами на схід становили 7 тис. 889 осіб [16]. У довідці про рух спецпоселенців Криму в 1944–1946 рр. зазначалося, що у перший період серед них загинуло 44 тис. 887 осіб., тобто 19,6 %. Як зазначалося у зведенні із Узбецької РСР, у 1944 р. серед спецпоселенців у республіці померли 16 тис. 52 особи (10 %), у 1945 р. – 13 тис. 183 особи (9,8 %) із загального числа депортованих [17]. Тамара Протасова щодо умов свого проживання на спецпоселенні в Узбекистані розповідала: «Влітку страшна спека, епідемія тифу та малярії, укуси зміїв та скорпіонів, а взимку холод та голод забирали тисячі людей. Ми з мамою чудом залишилися в живих після тифу, а малярія мучила нас кожне літо на протязі шести років» [18].

Понад 2/3 виселених кримських татар спрямували в Узбецьку РСР. Перші 7 ешелонів із виселенцями прибули в Узбекистан 1 червня 1944 р., наступного дня – 24; 5 червня – 44; 7 червня – 54 ешелони. Усього до Узбецької РСР було депортовано 35 тис. 275 сімей кримських татар. Їх прийом був закінчений 8 липня 1944 р., про що доповідав Л. Берії нарком внутрішніх справ Узбекської РСР Ю. Бабаджанов. Географічно розселення було таким: Ташкентська – 56 тис. 641, Самаркандська – 31 тис. 604, Андижанська – 19 тис. 773, Ферганська – 16 тис., Наманганська – 13 тис. 431, Кашкадар’їнська – 10 тис., Бухарська – 4 тис. осіб [19].

Кримські татари прибули також в Казахську РСР – 2 тис. 426 осіб, Башкірську АРСР – 284, Якутську АРСР – 93 особи, в Горковську область Росії – 2 тис. 376 осіб, а також Молотовську – 10 тис., Свердловську – 3 тис. 591 осіб, Іванківську – 548, Костромську область – 6 тис. 338 осіб [20].

Значну частину кримських татар «передали для трудового використання» на шахтах, заводах та будовах. Більшість з них не мали елементарних умов для життя і праці, багато людей хворіли (від 10 % до 40 %). Станом на 1948 р. у промисловості та сільському господарстві працювало 74 тис. 97 спецпоселенців із кримськотатарського народу [21].

Етноцид проти народів Криму

Насильницьке переміщення кримськотатарського народу зі споконвічної Батьківщини до Середньої Азії та інших регіонів СРСР супроводжувалося його тотальним пограбуванням. Фактично майно переселенців було конфісковане. Відповідно до постанови ДКО від 11 травня 1944 р. кожній родині дозволили взяти із собою лише «особисті речі, одяг, побутовий інвентар, посуд та харчі в кількості до 500 кг». У результаті депортації у кримських татар вилучили: понад 80 тис. будинків, понад 34 тис. присадибних будинків, близько 500 тис. голів худоби, всі запаси продовольства, насіння, саджанців, корму для домашніх тварин, будівельних матеріалів, десятки тисяч тон сільськогосподарської продукції. Було ліквідовано 112 особистих книгозбірень, 646 бібліотек у початкових і 221 у середніх школах. У селах закрили 360 хат-читалень, у міста і райцентрах – понад 9 тис. шкіл і 263 клуби. Були також закриті мечеті в Євпаторії, Бахчисараї, Севастополі, Феодосії, Чорноморському та в багатьох селах. На місце виселених кримських татар на півострів прибули переселенці з України, Воронезької, Брянської, Тамбовської, Ростовської областей РФ – загалом 17 тис. 40 сімей (62 тис. 104 особи) [22].

Насильницька депортація позбавляла кримських татар їхнього споконвічного етносоціального та етнокультурного середовища проживання. Хоча офіційно депортований кримськотатарський народ звинувачували у співробітництві з німецькими окупантами, дії комуністичної влади щодо виселення цього народу з півострова були цілком злочинними, адже жоден народ за всіма міжнародно-правовими нормами не може і не повинен бути покараним за злочини, вчинені окремими чи навіть багатьма його представниками. Репресивна політика радянської держави визначила соціальний та демографічний регрес кримськотатарського народу у повоєнний період, поставила його на межу вимирання як національної спільноти. За усіма критеріями депортацію кримських татар у травні 1944 р. можна назвати геноцидом. Конвенція ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього від 9 грудня 1948 р. визначала ним «дії, здійснені з метою знищити повністю або частково яку-небудь національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку» [23].

Відповідно до постанови ДКО СРСР від 2 червня 1944 р. одночасно з кримськими татарами з Криму виселяли «німецьких посібників з числа греків, вірмен та болгар». З пропозиціями щодо проведення цієї спецоперації звернувся 29 травня 1944 р. нарком НКВС СРСР Л. Берія [24]. Вірменам та болгарам інкримінувалося активне співробітництво з окупантами, грекам – дрібні торгівельні гешефти з німцями. Операція з виселення охопила обидва контингенти і була здійснена упродовж двох днів – 27-28 червня 1944 р. Органи НКВС примусово перемістили з Криму на спецпоселення в Гур’євську, Молотовську, Свердловську, Кемеровську області та в Башкирську АРСР сім’ї греків, вірмен та болгар в кількості 37 тис. 455 осіб (з них: греків – 16 тис., вірмен – 9 тис. 821, болгар – 12 тис. 628). Всього у травні-червні 1944 р. з Криму було виселено 225 тис. осіб [25].

Політика етноциду щодо депортованих етносів Криму не обмежувалася лише їх виселенням за межі етнічної території. Відбулася низка антиправових заходів, спрямованих на знищення історичної пам’яті, мови, культури і самосвідомості депортованих народів. Відразу після виселення «антирадянських елементів» з півострову розпочалася ліквідація всього, що нагадувало про етноси, які колись населяли Крим. Майже цілковито була змінена топоніміка півострова. Згідно з указом Президії Верховної Ради РРФСР від 14 грудня 1944 р. [26] були перейменовані райони та районні центри, назви яких були пов’язані з виселеними спецпереселенцями. Зокрема, Ак-Мечетський район був перейменований у Чорноморський, а село Ак-Мечеть – у село Чорноморське, Ак-Щейхський район – в Роздольненський. Усього перейменували 11 районів та районних центрів Криму. За підрахунками дослідників, упродовж наступних років було перейменовано 1 062 села в 26 районах Кримської області [27].

Постановою Президії Верховної Ради РРФСР від 30 червня 1945 р. було подано прохання до Президії Верховної Ради СРСР щодо перетворення Кримської АРСР у Кримську область. Того ж дня своїм указом Президія ВР СРСР постановила затвердити відповідне подання. Згідно зі ст. 18 Конституції СРСР 1936 р. територія радянських республік не могла бути змінена без їхньої згоди. Однак всупереч цієї норми Кримська АРСР була перетворена в область у складі РРФСР [28]. Ніхто не запитав згоди на це ні в населення, що мешкало на території півострова, ні навіть в органів радянської влади Кримської АРСР. 25 червня 1946 р. на засіданні Верховної Ради РРФСР був підписаний закон, яким було затверджено ліквідацію Кримської АРСР. Таким чином, скасування останньої було взаємопов’язане із переселенням кримських татар, болгар, греків, вірмен та німців з території Криму.

Осіб, депортованих із Криму, зарахували до категорії спецпоселенців, виселених довічно. Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про кримінальну відповідальність за втечі з місць обов’язкового постійного поселення осіб, виселених у віддалені райони Радянського Союзу в період Вітчизняної війни» від 26 листопада 1948 р. встановлював жорстоке покарання за втечу зі спецпоселення – 20 років каторжних робіт.

Внаслідок поганих кліматичних та санітарно-побутових умов, непосильної праці та хвороб у нових місцях проживання кількість кримських татар різко зменшилася. Станом на 1 січня 1953 р. у Радянському Союзі проживало 165 тис. спецпоселенців кримськотатарської національності, з них 46 тис. 461 чоловіків, 64 тис. 53 жінки, 50 тис. 220 дітей [29]. Окрім цього, режим спецпоселень сприяв руйнуванню етнічної єдності, мовної спільності кримськотатарського народу, знецінивши такі норми як право на життя, честь і гідність людини.

Режим спецпоселення для репресованих народів Криму був скасований лише указами Президії ВР СРСР від 27 березня 1956 р. (для кримських греків, болгар, вірмен) та від 28 квітня 1956 р. (для кримських татар) [30]. Законодавчі акти вищого органу державної влади СРСР хоча й передбачали звільнення з-під адміністративного нагляду спецпоселенців з Криму, однак повністю позбавляли їх права на компенсацію втраченого при виселенні майна та забороняли повертатися в місця колишнього проживання. Ця заборона формально діяла до 1974 р., а фактично до 1989 р.

1 червня. День захисту дітей

05.06.20

Всесвітній день охорони навколишнього середовища

09.06.20

 Виховна година на тему: "Давайте жити дружно"